З хлібом та сіллю
Страшно сказати, в давнину молода власноруч готувала до сорока весільних рушників. Усе це складала у велику скриню і чекала свого щасливого дня. Якщо ж рушники не були готові, то дату весілля старанно прораховували, аби встигнути усе вишити. Уявляєте, якби ця традиція збереглася й дотепер? З сучасними поглядами на життя й з інколи сумнівним бажання побратися, кількість весіль скоротилася би в n-ну кількість разів.
Вибираючи весільний рушник хочеться зупинити свій вибір на яскравому, квітковому орнаменті. Рушник з таким візерунком стане запорукою не лише гучного незабутнього весілля, а й радісного, квітучого життя.
В наш час кількість рушників на весіллях є значно меншою. Три-п'ять рушників гарантує вам абсолютне нормальне весілля в українських традиціях. А так як кольорова гама зовсім не обмежується двома звичними в українській вишивці кольорами, вишивати ці рушники, як на мене, стало набагато цікавіше. Подивіться хоча б на цей рушник. Вишивала його львівська майстриня Ольга Возниця. Цей рушник на мою думку ідеально підходить під коровай, яким батьки зустрічали молодих після церемонії шлюбу. Веселе забарвлення створює чудовий настрій уже під час вишивання, а це практично є головною умовою вишивання як цього так і усій решта рушників. Пам'ятаєте? Лише з добрими та світлими думками...
* * * * *
Вишивка Ольга Возниця
Фото Ірина Бердаль-Шевчик
Текст Наталя Скрипниченко
Бабушка мне вышила мне 2 рушныка с красивым богатым рисунком, в ЗАГСе один под ноги постелили, а один таки остался "невостребованым".
ReplyDeleteИнна, жаль это слышать. Я думаю, это зависит еще и от тамады. Наш, хоть и был "продвинутым", но все же традиционные моменты включил в сценарий.
Deleteу нас тогда еще не было тамады, просто была ведущая-певица у музыкантов, и было очень мало всяких свадебных ритуалов, а из народных "встаты на рушник, и родители встречали дома с хлебом- с солью, но у них был рушнык с напечатам принтом (почему-то тогда он был в моде), это все что касалось использования рушныков на свадьбе (типа посаженые родители перевязывались большими махровыми полотенцами, а старостов у нас не было, а венчались мы гораздо позже и так сказать буднично (рушныки дал батюка в церкви.
Deleteгарна традиція, надіюсь збережеться. Правда рушники вишивати-таки треба велике терпіння)
ReplyDeleteВ своей жизни вышивала один рушник и тот не себе. Стыдно было на свадьбе пользоваться тем рушником с напечатанныи рисунком и не долго он просуществовал( интересно, а если у кого то 2 свадьбы было, то что снова 40 штук вышивать надо было?
ReplyDeleteРаньше в основном женились раз на всю жизнь. Вряд ли кому-то хотелось снова столько нашивать! :))
Deleteкакой узор красивый!!!
ReplyDeleteу меня не было рушника,потому что и свадьбы не было как таковой)
а жаль.красивая традиция
Это точно, красивая. Надеюсь, хоть детям своим навышиваем рушныков. Правда они еще маленькие. Это я о детях.
DeleteО! Якщо на весілля потрібно 40 рушників, то, мабуть, вже треба починати діточкам вишивати.
DeleteВ мене більше десятка було: на іконах 2, під ноги 1, руков'язник 1, для хресних 4, на коровай 2, ще - для рідного дядька нарченого... всіх і не пригадаю :-) Правда, мені допомагала вишивати бабуся, але ніколи не забуду, як за тиждень до весілля вишила рушник для дядька нареченого (мала необережність пообіцяти :-)))))
ReplyDeleteМені такий яскравий рушник навіть більше подобається, ніж традиційний двокольоровий!
ReplyDeleteРушник неймовірний) Чи можна десь знайти схемку ? я пропустила цей випуск(
ReplyDeleteЦе рушник зі спецвипуску 2. Можна замовити в приват y-natali@mail.ru
Delete