15/07/2013

Спільний процес - рушник. Етап 1.

Два тижні пролетіли так скоро, що не встигла я оговтатися від гучного початку спільного процесу, як треба вже звітувати.

Як виявилося, не така то й проста справа - рушники вишивати. Працюючи раніше над картинами чи якимись іншими проектами, де виворітна сторона повністю ховалася, я ніколи не замислювалася над її акуратністю. Не скажу, що в'язала там гудзи, та отримати на звороті лише паралельні лінії стібків мені ніколи не вдавалося. Та, якщо чесно, я ніколи і не прагнула цього. Зашиється, сховається у рамку і по тому. 
З рушниками справа зовсім інша. Погодьтеся, якою б ідеальною не була вишивка на лицьовій стороні, ви все одно перевернете роботу на іншу сторону і подивитеся що ж там приховала від нас майстриня. А приховувати є що, особливо якщо досвіду у вишивці рушників небагато. Так і хочеться перетягнути ниточку, щоб не закінчувати і починати знову. Хочеться швидше побачити орнамент на полотні, ніж думати куди ж то вколоти, щоб на вивороті гарно получилося. Лінь, одним словом, бере верх наді мною, та я все одно стараюся.

Рушникова тканина №10, яку я вибрала, з широким переплетенням. Боялася, що, вишиваючи у дві нитки, полотно буде світитися через орнамент і яскравість літнього орнаменту втратиться. Тому зразу для себе вирішила: працюватиму у три нитки. Вишивати товстою ниткою - справа на любителя, а основне, ниток треба чимало. Купила зразу по упаковці кожного кольору. Не дешеве це задоволення, скажу я вам.
Як би там не було, але робота просувається і я навіть собою пишаюся. Буде синові гарний рушник на весілля. Йому лише п'ять, а значить часу у мене вдосталь. :)
А це фото інших учасниць процесу Світлани Галущак з Тернополя та Валентини Бочарової з Києва.
Сподіваюся, що згодом нас стане трохи більше, бо дійсно надзвичайно гарний виріб отримаємо по завершенню.