22/06/2012

Пан Коцький

Якщо в будинку є діти, це означає, що у вас є можливість вдруге поринути в дитинство: будувати замки з кубиків, одягати ляльок, придумувати різні історії, дуріти, читати улюблені казки. Останні мене надихнули на створення маленької м'якої іграшки. Такий собі Пан Коцький.

Така іграшка дуже добре підходить для початківців у рукодільній справі. Проста вишивка, нескладний крій, невеликі розміри. Час виготовлення 3-4 години. Вишиті хрестиком лише очі, вуха, лапки та хвіст. Родзинкою став ґудзик з кістлявою рибою. Кіт усміхнений, як ніби він щойно цю рибку з'їв. А може і не одну, бо аж занадто задоволений.

Погодьтеся, в дорослому віці багато ігор і казок сприймається зовсім по-іншому. Якось недавно, я купила своєму синові товстелезну яскраву книгу казок. Почали читати, а там, що не казка, то страшилка. Наприклад, Червона Шапочка. Там в кінці вовку мисливці розрізали живіт, витягли звідти дівчинку та її бабусю, а на кінець черево звіра набили камінням і зашили. А візьміть "Хлопчика-мізинчика"... Там взагалі казка починається з того, що була багатодітна сім'я і ось в годину бідності та голоду, батьки взяли дітей і відвели їх до лісу і там покинули. Добре, що хоч малеча тямущою була: камінчики по дорозі кидали й додому повернулися. А мама з татом спочатку зраділи, а пізніше, напевно, коли час до обіду наближався, знову їх в ліс повели. Слів нема, хороші батьки!

Буду відвертою, я навіть цю казку і не читала синові. Але ось думку гадаю, ми ж слухали ці казочки, і нічого, ніби  нормальні виросли. І Червону Шапочку читали, і Хлопчика-мізинчика любили (пригадуєте фільм?). А Івасика-телесика пам'ятаєте, якого планували спекти і гостям на обід подати? Жахіття суцільне!

Все ж таки я за добрі казки!