06/03/2011

Україночка


Ще з давніх часів вишита сорочка була традиційним одягом українського народу. Сьогодні вишиванка й досі займає особливе місце в гардеробі кожного українця. Звичайно ж щодня її не носять, а одягають в основному з нагоди якої-небудь урочистої події. У Львові, де я живу, людей одягнених у вишиту сорочку можна побачити досить часто - в церкві, на свята, на народних гуляннях, просто у вихідні. Останнім часом стало популярним організовувати весілля в національному стилі, де наречений і наречена, а також їхні гості одягають українські костюми або окремі елементи костюма.

Цю сорочку я вишивала для доньки своєї подруги. Хотілося відійти від традиційних чорно-червоних тонів і вишити щось більш веселеньке. Основною умовою було використання рослинного орнаменту. Переглянувши чималу кількість вишиванок й напевно більше сотні візерунків, я зупинилася на трояндах. Маленькі, великі, середні - всі вони стали головною прикрасою наряду для цього пустотливого дівча.

Мені принесли вже розкроєні деталі сорочки. Помилятися не можна було: після випорюванні могли залишитися сліди, особливо від червоних ниток. А в разі, якщо якась деталь буде зіпсована, шанси віднайти тканину такого ж білого відтінку будуть невеликими.

Вишивати було досить цікаво. По-перше, я ще ніколи не працювала з одягом, а по-друге, я повністю переробила колірну гамму обраного візерунку. В оригінальному варіанті застосовувалося лише два кольори - чорний і червоний. Мені було страшенно цікаво побачити кінцевий результат. Перший рукав був готовий буквально через два дні. З другим справа просувалася не так швидко (ну, важкувато мені вишивати одне і те ж).

Закінчивши, я віддала подрузі замовлення. Вона не знала, який візерунок я вибрала та які кольори використовувала. Хотілося зробити сюрприз. Сюрприз вдався. Вона була задоволена. І я, відповідно, теж.
Гарних вам вихідних!