YAKNA

Давно нічого не показувала вам зі своєї бібліотеки. Та це зовсім не означає, що вона не поповнюється. Останнійм часом увесь  майже увесь сімейний бюджет іде, власне, на закупівлю книг. А тут у ці вихідні ще й Форум видавців відбувся у Львові, де спокуса чекала мене на кожному кроці. Хоча спокуса це таке діло... Як чекала, так і чекає. Бо, чесно кажучи, на книжечки вишивальні подекуди ціна явно завищена. Одним словом, купити, все що хотілося, мені виявилося не по кишені. Та все ж, однією з новинок хочу з вами поділитися. Це "Чарівні візерунки" Люби Гавур. Ця книжечка стояла з позначкою Новинка на стенді видавництва "Апріорі". Тому, приветаючи зразу до себе увагу, і попала в мої руки. Четверте видання не відрізняється особливим дизайном, легко впізнається (це я про тих, хто бачив першу, другу і третю книжки), наповнене 273-ма узорами.  Моя вірна порадниця Світлана Галущак сказала, що це найвдаліша книга серед усіх чотирьох. Ну, на рахунок її компетентності

Пам'ятаєте ту маленьку квітку , яку я нещодавно вам показувала? Так от, процес триває і я вже оформила два рукави і перед сорочки. Виріб вже зшитий, хоч до кінця ще не готовий. Попереду мене чекає декорування бісером. Сподіваюсь зробити гарну річ, хоч і належатиме вона не мені. Вишивка виконана технікою колодочки в три нитки через вісім ниток тканини. По чотири полоски в висоту і відповідно потім зміщуючи в сторону на чотири нитки тканини. Попередньо намалювавши водозмиваючим маркером візерунок, я обшила усі контури стебловим швом і після цього заповнила середину колодками. Хочу сказати, на скільки мені сподобалася ця техніка. Я часто чую як майстрині, роблячи розумний вигляд, говорять, що подібні речі вишиті особливими складними швами. Та насправді  вишивати колодочками, як і іншими старовинними швами, зовсім не складно. Зрештою,  наші прабабусі, не маючи вищої освіти, усі володіли різними техніками. Скажу лише, що такий рукав я вишила за два робочі дні (правда, не від

Відкриття нового осіннього сезону я відзначила приємною для себе подією: відвідуванням виставки живопису Світлани Стародубцевої. Кому-кому, а вишивальницям, на мою думку, просто необхідно бувати на подібних заходах. Тут, як ніде інде, заряжаєшся позитивною енергією та, що найважливіше, черпаєш НАТХНЕННЯ в повній мірі. Власний мистецький стиль львівської художниці, який так яскраво відрізняє її з-поміж інших митців, давно припав мені до душі. В арт-галереї "Сливка" місця небагато, але його було достатньо, щоб розмістити понад 80 робіт художниці. Цього разу, крім полотен звичної квадратної форми, мисткиня представила й прямокутні, невеликого формату роботи, всього 15х30 см. Та не зважаючи на малогабаритний розмір, картини можна довгенько роздивлятися. Особливо мені подобаються твори присвячені птахам і квітам. Уявляєте, як би класно дивилися ці мотиви на якійсь вишиванці чи сумці?? На художниці у день відкриття виставки була вишиванка з простим геометричним орнаме

Учора відзеленькали перші дзвоники у школах. А сьогодні дітки вже почимчикували на уроки, хто з усмішкою на обличчі, хто без. Не знаю, чи хотіла б я знову повернутися за шкільну парту, а от знову піти у музичну школу я не проти. По класу фортепіано, наприклад. Останнім часом я маю слабкість до піаніно. Давно вже мрію придбати цей музичний інструмент. Та що там придбати! Хочу грати на ньому. Не знаю, як так вийшло але в дитинстві закінчила музичну школу по класу акордеон, а до фортепіано так руки і не дійшли.  У центрі Львова  прямо посеред вулиці стояло піаніно (ну, у нас тут полюболяють усілякі такі дивацтва) й усі бажаючі могли пограти на ньому. Зараз подумалося мені: а може то були не просто бажаючі, бо аж надто гарно грали!?? Ну, не в тому справа, я як раз підійшла, коли грав хлопчик. Так легенько й швидко його пальчики бігали по клавіатурі, що і самій так захотілося. А поки мої вуха насолоджувалися прекрасною музикою, очі милувала вишивка. Знаєте, учора майже всі діти